Торік я видав досить великий список дійсно новорічних, а не різдвяних фільмів. Щоб не бути вашим особистим Ґрінчем, цього року я зробив такий же перелік різдвяних фільмів. Одним із найскладніших моментів у складанні цього списку було те, що кілька фільмів мають у собі як Різдво, так і Новий Рік. Тому, якщо що, я вже писав тут про “Квартиру” (The Apartment), “Поки ти спав” (While You Were Sleeping) і “Несплячих у Сієтлі” (Sleepless in Seattle). Хоча щодо останнього фільму: якщо вам мало або сподобалось, то це ремейк ремейка. Вперше цей сюжет глядач оцінив ще в 1939 році у фільмі Love Affair, тому в 1957 році настільки не парились, що зняли ремейк An Affair to Remember за тим же сценарієм.

Ну що ж, а тепер гайда зануримось у світ нетривіальних різдвяних фільмів. Я казав, що їх буде багато?

Санта-Клаус (Santa Claus)

Чи не перший різдвяний фільм, датований 1898 роком. Для невеликого різдвяного дива британському режисеру-новатору Джорджу Альберту Сміту було достатньо однієї хвилини.

Пригода з неправильним Сантою (The Adventure of the Wrong Santa Claus)

А от у 1914 році глядачеві вже потрібно принаймні хвилин 14, щоб в’їхати. У цьому комедійному детективі, детектив аматор Октавіус ганяється за злодієм, який перевдягнувся у Санту.

Пусті панчохи (Empty Socks)

Ще 10 років тому цей витвір самого Волта Діснея вважався втраченим, однак був знайдений у Норвегії. У 1931 році, коли права на кроля Освальда у Діснея були давно відібрані, він зробив ремейк з Мікі Маусом, “Мікі й сироти” (Mickey’s Orphans). Втім, на цьому Дісней не спинився і ще раз переробив стрічку в 1941 році, уже в кольорі.

Герої пекла (Hell’s Heroes)

А це в нас різдвяний вестерн на годину з копійками. Стрічка 1929 року поставлена відомим режисером Вільямом Вайлером, однак не є одним із найбільш знаних його фільмів. А дарма. Як мінімум для 1929 року досить потужно було знімати майже весь фільм на натурі, без декорацій.

Це чудове життя (It’s a Wonderful Life)

Класична стрічка 1946 року є одним із найбільших досягнень знакового режисерсько-акторського тандему Френка Капри й Джеймса Стюарта. Вплив цього фільму не лише на різдвяне кіно, а на кіномистетцво в цілому важко переоцінити. Це саме його вічно дивляться Мак-Калістери в оригінальній дилогії “Сам удома”, а концепція “яким би був світ без тебе” надихнула, наприклад, “Назад у Майбутнє 2” (Back to the Future Part II).

Дослідник нуару Едді Маллер вважає, що при цьому фільм дотичний принаймні частково і до цього жанру.

Диво на 34-й вулиці (Miracle on 34th Street)

У другій половині 2000-х телеканал СТБ чесно намагався популяризувати у нас цю американську різдвяну класику, але не дуже вийшло. Образ депресивного Санти з цього фільму закарбував нові стереотипи, окремі з яких досі зустрічаються у кіно, особливо в телефільмах від Hallmark. Його якість, тим не менш, значно вища.

Також ідею цього фільму намагались повторити в рімеку 1994 року з однойменною назвою “Диво на 34-й вулиці“.

Психо (Psycho)

Лише дуже уважний глядач здогадається, що трилер Альфреда Гічкока, який змінив підхід до жахів, — це свого роду різдвяний фільм. Прямим текстом це у фільмі не згадується, однак дія відбувається приблизно з 11 по 20 грудня. США вже тоді були трохи помішані на святкуванні, тож святкові прикраси у фільмі все одно зустрічаються.

Чорне Різдво (Black Christmas)

Відштовхуючись від Гічкока, канадійський майстер Боб Кларк зробив те, що часто вваажається чи не першим класичним слешером. Моторошна історія про те, як на різдвяні канікули в жіночому гуртожитку кояться химерні вбивства, досі здатна сильно налякати. І хоча в ремейків 2006 і 2019 року є свої прихильники, до класичного статусу оригіналу їм дуже далеко.

Перша кров (First Blood)

Частіше ніж про те, що дія першого фільму про Рембо відбувається на різдвяні свята, люди забувають лише, що за весь фільм суперсолдат у виконанні Сильвестра Сталлоне вбив лише одну людину, та й ту випадково.

Тим не менш, от вам фрагмент, в якому чітко видно ялинку і прикраси в поліцейському відділку.

“Санта Клаус — сміття” (Le père Noël est une ordure !)

Культова французька різдвяна комедія 1982 року відома у нас ще під сумною назвою “Дід Мороз — відморозок”. Можливо, трошки простішим для сприйняття буде американський ремейк 1994 року Mixed Nuts, концентрація відомих акторів у якому неймовірна. Якщо ваші улюблені новорічні фільми — “Чотири кімнати” і/або “200 сигарет” (про обидва я писав тут), є сенс пригледітись саме до американської версії.

Щасливого різдва, містере Лоуренс (Merry Christmas, Mr. Lawrence)

Складна британсько-японська воєнна драма режисера Наґіси Ошіми про зіткнення культур там, де їм найбільш складно стикатись, — у таборі для військовополонених.

З очевидних причин українському глядачеві цей фільм зараз може бути тим ще триґером, однак це також одна з найкращих кіноролей легендарного Девіда Боуї, а на ролях другого плану тут не менш легендарні Такеші Кітано і Рюїчі Сакамото. Для останнього цей фільм став дебютом не лише акторським а й композиторським. Як наслідок, саундтрек фільму чи не більш легендарний, ніж він сам, а головну тему принаймні раз чули майже всі.

Різдвяна історія (A Christmas Story)

Ще один різдявний фільм, який є класикою у США, але практично невідомий нашому глядачеві. Це добра, чуйна сімейна історія, тож досить дивно було дізнатись, що її режисером є все той же Боб Кларк, який зняв “Чорне різдво”. Вочевидь, Кларк дуже любив це свято.

Помінятись місцями (Trading Places)

Цей фільм Джона Лендіса нашому глядачеві, в принципі, відомий, бо періодично демонструється по ТБ. Одна з перших зіркових ролей Едді Мерфі, блискучий ансамбль акторів і цікавий, авантюрний сюжет, де герої не один і не два рази міняються місцями.

Також “Помінятись місцями (Trading Places)” як і деякі вже згадані фільми можна подивитись на SWEET.TV.

Тиха ніч, смертельна ніч (Silent Night, Deadly Night)

Свого часу цей цинічний слешер 1984 року спричинив цілий скандал у США. Його намагались заборонити, а творців фільму (усіх без винятку) поіменно зачитували у своєрідному ганебному списку.

Як наслідок, наразі значно більш відомий абсолютно кривий і завалений сиквел 1987 року, сцена з якого про “Garbage Day” стала мемом.

Дилогія “Гремліни” (Gremlins)

Зібрались якось три генії — Кріс Коламбус, Стівен Спілберґ і Джо Данте — і зробили один із найбільш нетривіальних різдвяних фільмів, який став хітом. Справжня ж сила фільму криється у вмінні Данте як режисера створити відповідну атмосферу. Це, з одного боку, дуже різдвяний і досить сімейний фільм, але з іншого — комедія жахів з досить чорним гумором, кінцівка якої досі викликає у мене дивні відчуття, які важко описати. Подивитись “Гремлінів” також можна на SWEET.TV.

Як Warner Bros. не намагались зробити продовження самі, у них не виходило. Тому вони зробили крок на зустріч Джо Данте — крім величезного бюджету йому видали повну творчу свободу. Фільм провалився в прокаті, але став дуже культовим, бо по-перше був настільки метаіронічним, що пародіював власне існування, а по-друге, бо режисер мав змогу зробити все що хотів.  Найцікавіше, що Warner Bros. потрапляли в таку халепу вже щонайменше два рази, бо приблизно так само на світ з’явились “Матриця: Воскресіння” і “Джокер: Божевілля на двох” (наш огляд). Між цими трьома фільмами настільки багато спільного, що всі три цитують анімаційний спадок Ворнерів, легендарний цикл Looney Tunes.

До речі, як і другого “Джокера”, других “Гремлінів” палко любить Квентін Тарантіно.

Кобра (Cobra)

Ще один бойовик зі Сильвестром Сталлоне, в якому люди рідко вбачають різдвяний фільм. Між тим, стилізований до абсурду витвір режисера Джорджа Пана Косматоса підтверджує це в одній з найдивніших своїх сцен, де герой Сталлоне дуже своєрідно їсть піцу і не менш своєрідно чистить фірмову зброю.

Нова різдвяна казка (Scrooged)

Кіноінтерпретацій “Різдвяної пісні” Чарльза Дікенса дуже багато. Я б сказав, забагато. Тому я старався відібрати для цього списку найбільш нестандартні і таких знайшлося дві з половиною. Чорна комедія Річарда Доннера з Біллом Мюрреєм у головній ролі — це дуже нестандартний фільм сам по собі.

Різдвяні канікули (National Lampoon’s Christmas Vacation)

Довгий час у 1990-х я дивився цей фільм абсолютно не маючи гадки, що це продовження фільму “Канікули”. Бо це досить самостійне видовище. У США стрічка розібрана на цитати і меми, у нас його теж більш-менш знають, але порадити його можна.

Код — Санта-Клаус (3615 Code Père Noël)

“Сам удома” виник не на пустому місці. Приблизно за рік до появи цього фільму у Франції хлопчик захищав на Різдво свій будинок. От тільки цей фільм більш жорсткий, що видно вже по трейлеру.

Різдвяна пісня Маппетів (The Muppet Christmas Carol)

Ще одна екранізація Дікенса, яка цікава повним дисонансом: Майкл Кейн грає так, ніби це серйозна драма у фільмі, повному лялькових карикатур. Якимсь дивовижним чином це працює.

Це сталось по сусідству від вас (C’est arrivé près de chez vous)

Відомий також як “Людина кусає собаку”, режисерський дебют трійці бельгійських кінохуліганів, Ремі Бельво, Андре Бонзеля та Бенуа Поельвурда став єдиним їх спільним повним метром. Бельво (відомий ще як один з людей які свого часу кинули тортом у Білла Ґейтса) зрештою покінчив життя самогубством, Бонзель став оператором документального кіно, а Поельвурд — відомим характерним актором європейського (особливо французького кіно). На перший погляд його головна роль у цьому фільмі мало чим відрізняється від його звичних йолопів та пройдисвітів, хіба що Бенуа Потар… серійний вбивця. За яким постійно ходить група документалістів, намагаючись зняти фільм. Бена тішить увага, він радий мати глядачів, ділитись “секретами майстерності”, показувати в жахливих деталях свої злочини.

Ідеальний матеріал для чорної комедії, однак я вимушений попередити що такою фільм буде сприйматись приблизно до половини. Як раз під час довгого святкування Різдва, поворотного моменту фільму харизматичний Бен в повній мірі розкриває себе як чудовисько, безпринципна тварина, від самої присутності якої в кадрі стає моторошно. При цьому, він не перестає бути харизматичним. Пекло, куди він приводить за собою знімальну групу на той момент абсолютно заслужене всіма з них, однак кінцівка цього страшного не дає нічого однозначного. Лише логічне. Лише страшне.

Трохи незручне становище — не радити цей фільм я не можу (він один з моїх улюблених), однак цей фільм точно не на широкого глядача. Це шедевр, але він такий гидкий у багатьох моментах, що після нього може стати важко.

Бетмен повертається (Batman Returns)

Я не рахував цей фільм, коли казав про Дікенса, однак маючи творчу свободу режисер Тім Бертон зробив з коміксів DC щось сильно схоже на готичний варіант “Різдвяної казки”. Замість трійки привидів безпринципного капіталіста у блискучому виконанні Крістофера Вокена оточують різного ступені поламаності анімалістичні створіння: Пінгвін, Жінка-Кішка і Бетмен.

Чудовий, дуже атмосферний різдвяний фільм, який я намагаюсь принаймні разок глянути кожні новорічні свята. Чи є цей Бетмен на SWEET.TV? Звісно!

У якості бонуса можу порекомендувати всі випущені за цим фільмом ігри, бо різдвяна-зимова атмосфера в них неймовірна теж.

Широко заплющені очі (Eyes Wide Shut)

За список новорічних фільмів я двічі згадував Стенлі Кубрика, цей список не обійдеться без нього теж. Чомусь саме цього року багато людей згадали, що гіпнотичний еротичний трилер, що він став останнім фільмом метра — дуже різдвяний. Дуже приблизно натхненний романом Артура Шніцлера, фільм досі є причиною численних конспірологічних теорій, об’єктом аналізу дослідників і… різдвяною класикою для багатьох дивних людей. Наприклад, критик і режисер Кріс Стакманн (який цього року теж зробив на фільм огляд) каже, що цей фільм його заспокоює.

Воно насправді не дивно, бо цей фільм нагадує сплутаний сон, від якого кінцівка дає можливість прокинутись і зітхнути з полегшенням. Сон від того, звісно, нікуди не подінеться. Він так і залишиться в вашій голові, періодично нагадуючи про себе.

Сім’янин (The Family Man)

Щось середнє між “Різдвяною піснею” і “Цим чудовим життям”, але в головній ролі — Ніколас Кейдж, персонаж якого матиме дивну змогу переоцінити свої цінності. Недооцінений фільм у фільмографії геніального актора.

Американський психопат (American Psycho)

Ще один фільм, зимову і різдвяну дотичність якого люди часто недооцінюють чи забувають. Крім цього моменту, фільм Мері Геррон не потребує додаткових овацій, врешті решт повний інтернет мемів з нього вже каже про його культурне значення.

Людина-метелик (The Mothman Prophecies)

Фільм про одну з найбільш відомих міських легенд сучасної Америки не дає якихось однозначних відповідей про природу явища. Натомість це досить стандартний містичний трилер про долю та смерть, очікувати від якого одкровень не варто. А от Різдва в ньому нормально так є, одна з найважливіших сцен фільму відбувається на Святвечір.

Залягти на дно в Брюґґе (In Bruges)

Бельгія, Різдво і депресія — хороше поєднання для чорної комедії. Як і “Це сталось по сусідству від вас” це дебют, однак ірландець Мартін Мак-Дона зробив щось трохи більш близьке мейнстрімній публіці. Фільм заново відкрив для глядача Коліна Фаррелла та зробив зіркою актора-талісмана Мак-Дони, Брендана Ґлісона. Тож “Залягти на дно в Брюґґе” однозначно вартий вашої уваги.

Втрачене різдво (Lost Christmas)

Філософська драма від BBC про втрати людей могла б бути більш помітною, якби не була телефільмом. Їй все одно вдалося стати культовою і для багатьох людей — саме цей фільм обов’язковий на Різдво, щоб не забути, про що взагалі це свято.

“Ультиматум Ґрінча” (Grinch’s Ultimatum)

Серед всього, що можна передивитись на Різдво, для мене одним з обов’язкових пунктів програми є ця анімаційна короткометрівка культового аніматора і людини-мема під псевдонімом PilotRedSun. Пояснювати, чому серед всіх інтерпретацій Ґрінча ця мені найбільш близька буде важко. Краще витратити дві хвилини і просто подивитись це діло.

Скло (Glass)

У закінченні неймовірної трилогії “заземленої” супергероїки від М. Найт Ш’ямалана легко пропустити, коли вона відбувається (грудень), а події в кінцівці “Скла” можуть відволікти навіть від величезної різдвяної ялинки. Що ж, Різдво може стати ще одним чудовим приводом передивитись цю недооцінену стрічку, чи познайомитись з нею.

Щедрик

Про “Щедрик” я не буду багато писати, бо вже зробив це в огляді. Окремо я також розписав, де можна подивитись цей фільм.

Замість висновків

Якщо що, цей матеріал не покликаний замінити те, що для вас символізує Різдво. Є повний сенс зайвий раз передивитись дилогію “Сам удома” чи “Міцного горішка” (цьогоріч навіть у кінотеатрі), однак в скрутні моменти часто потрібно знаходити нові сенси.

Не слід забувати, що для багатьох людей Різдво й новорічні свята — найважчий період року, коли святкування інших різко контрастує з внутрішнім світом. А він у кожного має абсолютно індивідуальні потреби.

Кожен заслуговує на власне Різдво. З ним вас і вітаю.